Законодавство не містить заборони на здійснення правочину кількома особами від імені сторони, яку вони представляють. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 2 грудня 2014 року №3-183гс14.

 

 

 

 

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

2 грудня 2014 року м.Київ №3-183гс14

Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Колесника П.І., Гуля В.С.,Потильчака О.І., Ємця А.А., Шицького І.Б., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», м.Комсомольськ Полтавської області, про перегляд постанови Вищого господарського суду від 21.04.2010 в справі №8/348а-20/142 за позовом компанії Gilson investments limited, UK, в особі представництва в м.Донецьку до компанії Emsworth assests limited, UK, в особі представництва в м.Донецьку, компанії Calefort developments limited, London, UK, компанії Trimcroft services limited, London, UK, компанії Eastcoast united inc., Wilmington, USA, компанії Statex corp., Albany, USA, компанії Newport inc., Cheyenne, USA, компанії Sayers holdings limited, Larnaca Republic of Cyprus, Акціонерного банку «ІНГ Банк Україна», м.Київ, та Закритого акціонерного товариства «Ділові партнери», м.Київ, третя особа: ВАТ «Полтавський ГЗК», про визнання недійсними договору про блокування та договору купівлі-продажу цінних паперів,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2005 року компанія Gilson investments limited звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 18.11.2002 уповноваженими представниками компаній Trimcroft services limited, Calefort developments limited, Emsworth assests limited, Gilson investments limited (компанії-продавці), Eastcoast united inc., Statex corp., Newport inc., Sayers holdings limited (компанії-покупці), ЗАТ «Ділові партнери» (представник компаній-покупців) та АБ «ІНГ Банк Україна» (зберігач цінних паперів) було підписано договір купівлі-продажу цінних паперів №К-1911/27.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів між компаніями-покупцями, компаніями-продавцями та АБ «ІНГ Банк Україна» було також укладено договір про блокування від 18.11.2002 №15б/бол.

Після збільшення позовних вимог компанія Gilson investments limited просила визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів від 18.11.2002 №К-1911/27 та договір про блокування від 18.11.2002 №15б/бол.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір про блокування може відповідати вимогам законодавства лише у разі, коли всі продавці та покупці цінних паперів мали ліцензії на здійснення професійної діяльності з випуску та обігу цінних паперів на момент підписання договору, або до участі в угоді на підставі договору комісії чи доручення залучено професійного торговця цінними паперами. Однак продавці та покупці цінних паперів відповідних ліцензій не отримували, водночас з умов договору вбачається, що продавці та покупці не залучали професійного торговця цінними паперами. Участь ЗАТ «Ділові партнери» у договорі купівлі-продажу як професійного торговця цінними паперами і повіреного покупців була номінальною та не відповідала вимогам, що висуваються законодавством до такої участі.

Справа розглядалася судами не¬одноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.08.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2010, в задоволенні позову про визнання недійсним договору про блокування та договору купівлі-продажу цінних паперів відмовлено; в частині позов¬них вимог компанії Gilson investments limited до компаній Eastcoast united inc. та Statex corp. провадження у справі припинено.

Постановою ВГС від 21.04.2010 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасовано в частині відмови в задоволенні позову. У цій частині прийнято нове рішення, яким позов компанії Gilson investments limited задоволено: визнано недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів від 18.11.2002 №К-1911/27 та договір про блокування від 18.11.2002 №15б/бол. У решті судові рішення попередніх інстанцій залишено без змін.

Крім того, судовими рішеннями, які набрали законної сили, у цій справі припинено провадження щодо компаній Sayers holdings limited, Newport inc., Eastcoast united inc. та Statex corp., які є покупцями за оскаржуваним договором купівлі-продажу цінних паперів.

Ухвалою ВГС від 14.10.2014, за клопотанням ВАТ «Полтавський ГЗК», поновлено пропущений строк, установлений ч.1 ст.11117 Господарського процесуального кодексу, допущено до провадження Верховного Суду господарську справу №8/348а-20/142 для перегляду постанови ВГС від 21.04.2010.

У заяві про перегляд постанови суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 ГПК, ВАТ «Полтавський ГЗК» просить скасувати постанову ВГС від 21.04.2010 й залишити в силі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень законів «Про цінні папери та фондову біржу» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

На обгрунтування заяви надано копії постанов ВГС від 17.03.2011 у справі №9/486 та 20.04.2004 у справі №14/65Д/03-17/386Д, у яких, на думку заявника, суд касаційної інстанції по-іншому застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.11.2002 уповноваженими представниками компаній Trimcroft services limited, Calefort developments limited, Emsworth assests limited, Gilson investments limited (продавці), Eastcoast united inc., Statex corp., Newport inc., Sayers holdings limited (покупці), ЗАТ «Ділові партнери» (представник покупців) та АБ «ІНГ Банк Україна» (зберігач цінних паперів) було підписано договір купівлі-продажу цінних паперів №К-1911/27.

Відповідно до умов цього договору компанії-продавці (Trimcroft services limited, Calefort developmeтts limited, Emsworth assests limited, Gilson investments limited) передали у власність компаній-покупців (Eastcoast united inc., Statex corp., Newport inc., Sayers holdings limited) прості іменні акції емітента — ВАТ «Полтавський ГЗК» — у загальній кількості 26490518 штук, а компанії-покупці прийняли та оплатили зазначені акції загальною вартістю $27000000.

Крім уповноважених фізичних осіб, інтереси покупців за договорами доручення були також представлені ЗАТ «Ділові партнери» — професійним торговцем цінними паперами.

Зберігачем цінних паперів виступав АБ «ІНГ Банк Україна», який на час укладення договору мав ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів від 18.11.2002 №К-1911/27 між компаніями-покупцями, компаніями-продавцями та АБ «ІНГ Банк Україна» було укладено договір про блокування від 18.11.2002 №15б/бол.

Відмовляючи В задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що:

— чинне на час укладення спірних договорів законодавство передбачало ліцензування лише професійної діяльності на ринку цінних паперів, а продавці та покупці такою діяльністю не займалися;

— законодавство України не містить заборони на здійснення правочину кількома особами від імені сторони, яку вони представляють; вичерпного переліку юридично значимих дій, які має вчинити торговець цінними паперами під час провадження такого виду професійної діяльності, як торгівля цінними паперами;

— на момент укладення спірного договору АБ «ІНГ Банк Україна» мав ліцензію на право здійснення депозитарної діяльності.

Частково скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та задовольняючи позов, суд касаційної інстанції виходив з того, що будь-яка операція, пов’язана з купівлею-продажем цінних паперів, є професійною діяльністю.    Підписання договору зі сторони покупця торговцем цінних паперів суперечило законодавству, чинному на час укладення спірного правочину.

Разом з тим у постановах ВГС від 17.03.2011 у справі №9/486 та 20.04.2004 у справі №14/65Д/03-17/386Д, на які посилається заявник як на підставу для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що:

— суд помилково ототожнив поняття професійної діяльності на ринку цінних паперів з укладенням звичайного договору купівлі-продажу цінних паперів між суб’єктами господарювання, яке не потребує ліцензування (справа №14/65Д/03-17/386Д);

— інтереси покупця представлені повіреною особою — ЗАТ «Ділові партнери», яке мало відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів та на підставі договору доручення вчиняло юридично значимі дії від імені довірителя. Законодавство не містить заборони на здійснення правочину кількома особами від імені сторони, яку вони представляють (справа №9/486).

Отже, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права: положень законів «Про цінні

папери та фондову біржу» та «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

Усуваючи розбіжності, Судова палата у господарських справах ВС виходить із такого.

За змістом ст.48 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до стст.1, 4 закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обіг цінних паперів — це укладання та виконання угод щодо цінних паперів, не пов’язаних з їх випуском. Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного, консультаційного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності. На ринку цінних паперів може здійснюватись, зокрема, такий вид професійної діяльності, як торгівля цінними паперами, що полягає у здійсненні цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством. Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність із випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій, що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством, та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації).

Разом з тим згідно з ст.8 закону «Про цінні папери і фондову біржу» (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів) підприємства, установи та організації можуть придбати акції за рахунок коштів, що надходять в їх розпорядження після сплати податків та процентів за банківський кредит.

Статтею 26 цього закону встановлено, що діяльністю з випуску та обігу цінних паперів відповідно до цього закону визнається посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності з випуску та обігу цінних паперів: діяльність з випуску цінних паперів; комісійну діяльність щодо цінних паперів; комерційну діяльність щодо цінних паперів.

При цьому комісійною діяльністю щодо цінних паперів визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною діяльністю щодо цінних паперів визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності допускається на підставі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець

цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ст.27 цього закону).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що закон пов’язував необхідність отримання відповідного дозволу (ліцензії) для здійснення діяльності з обігу цінних паперів, зокрема їх купівлі-продажу, зі здійсненням саме професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка є виключним або переважним видом діяльності юридичних і фізичних осіб.

У справі, що розглядається, договір купівлі-продажу цінних паперів було укладено між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, стосовно яких не встановлено, що вони здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів та зобов’язані були отримати відповідну ліцензію.

Ураховуючи викладене, висновок суду касаційної інстанції про порушення закону при укладенні спірного правочину, що полягало у відсутності ліцензій у сторін, є помилковим. Крім того, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює в межах,наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Так, особа (фізична чи юридична) має право доручити своєму представнику здійснити від її імені правочин.

Відповідно до ст.386 ЦК УРСР за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Аналогічне визначення договору доручення міститься в ст.1000 ЦК.

Юридичні дії повіреного є діями самого довірителя, з яким через повіреного вступають у відносини треті особи. За договором доручення повірений за вчиненими ним правочинами з третіми особами жодних прав і обов’язків не набуває, натомість створює права та обов’язки для довірителя, що і є сутністю відносин представництва.

Разом з тим законодавство не містить заборони на здійснення правочину кількома особами від імені сторони, яку вони представляють.

Відповідно до преамбули спірного договору компанії Eastcoast united inc., Statex corp., Newport inc., Sayers holdings limited (покупці) були представлені фізичними особами — представниками за дорученнями. Одночасно преамбула містить вказівку про те, що зазначені компанії представлені ЗАТ «Ділові партнери» (торговцем), яке мало відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів та діяло в особі директора Особи 9 на підставі договорів доручення.

Підписання договору купівлі-продажу цінних паперів Особою 9 ідентифікує особу, яка підписала договір, але не дає підстав для висновку, що, всупереч положенням преамбули договору, торговець цінними паперами діяв в іншому правовому статусі, ніж представник покупців.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах ВС від 16.01.2007 та 23.10.2007 у справі, яка розглядається, проте суд касаційної інстанції по-іншому застосував указані норми матеріального права.

Крім того, за умовами спірного договору сторони передбачали одночасне укладення договору про блокування (п.7.12), тобто спір щодо недійсності договору про блокування слід розглядати як такий, що виник у зв’язку з договором купівлі-продажу цінних паперів.

Ураховуючи неправильне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, заява ВАТ «Полтавський ГЗК» підлягає частковому задоволенню, а постанова ВГС від 21.04.2010 в частині задоволення позову про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів та договору про блокування — скасуванню.

Зважаючи на те, що відповідно до стст.11124 , 11125 ГПК повноваження ВС обмежено виключно висновками про правильне (неправильне) застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, справа підлягає направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Постанову ВГС від 21.04.2010 у частині задоволення позову про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу цінних паперів та договору про блокування скасувати, справу в цій частині направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.