Сьогодні в Одесі відбулась міжнародна науково-практична конференція до 150-річчя від дня народження Є.В. Васьковського, доктора юридичних наук, видатного адвоката та судді.
Організацію даної конференції взяла на себе кафедра цивільного процесу НУ ОЮА, під головуванням професора Голубєвої Н.Ю.
Участь в конференції взяли голова Київського районного суду м. Одеси Сергій Чванкін, судді цього ж суду Олена Коваленко та Володимир Петренко, голова Одеського апеляційного адміністративного суду Андрій Бітов, голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області Йосиф Бронз, д.ю.н. Неллі Голубєва, д.ю.н. Олег Подцерковний, к.ю.н. Володимир Зубарь.
Володимир Зубарь, розповів присутнім історію життя Євгена Володимировича Васьковського, який був доктором юридичних наук, адвокатом та суддею. «Перші роботи Васьковського були пов’язані з літературною діяльністю, він писав під різними псевдонімами, також він проявив себе як адвокат та викладач в університеті. З 1898 р. майже два роки Євген Володимирович був не тільки автором, а й головним редактором газети «Одеські новини», великою людиною в місті, до думки якого прислухались оточуючі. Велику увагу Євген Васьковський приділив питанню адвокатської етики, мотиви які спонукали роздумувати та писати про це він пояснив в книзі «Основні питання адвокатської етики» так: «без перебільшення можна сказати, що жодна професія не представляє для моральності осіб, які нею займаються, таких спокус як адвокатура. Це залежить від багатьох причин. Перш за все адвокат, по самому характеру своєї діяльності, зобов'язаний обертатися в сфері, яка рясніє підводними каменями, абсолютно невідомими представникам інших ліберальних професій», - процитував Володимир Зубарь.
Йосип Бронз поділився своїми думками щодо Євгена Васьковського: « ця видатна людина залишила нам в адвокатський етиці важливі моменти, такі як взаємодія адвоката з клієнтом, взаємодія між адвокатами, взаємодія з судовими органами, на яких принципах вони повинні будуватись. Він стверджував, що адвокат ні в якому разі не повинен порушувати ті принципи діяльності, які він поклявся, коли вступав до лав адвокатури, неухильно дотримуватись.
Сергій Чванкін присвятив свій виступ темі: « Розгляд судом справ про усиновлення».
«Проблема сирітства в Україні не втрачає, на жаль, актуальності в Україні. Одним з шляхів її подолання є усиновлення.
За 2015 рік до Київського районного суду м. Одеси надійшло 44 заяви від громадян України про усиновлення дітей. По вказаним справам було ухвалено 44 рішень про задоволення заяв громадян України та надано їм можливість усиновити дітей. Вказані рішення в апеляційному порядку не оскаржувались.
Однак, не всі діти, які цього потребують, можуть бути усиновлені громадянами України. Причинами цього є: недостатнє матеріальне забезпечення багатьох громадян нашої держави (що є необхідним для задоволення потреб усиновленої дитини), велика кількість дітей, яким необхідне сімейне влаштування, суспільного ставлення до самого факту усиновлення дитини, не сприйняття її «на рівних» з дітьми, що мають сім’ю та рідних батьків тощо. Внаслідок цього набуває актуальності усиновлення дітей іноземними громадянами. Українським законодавством передбачена можливість усиновлення дітей іноземними громадянами, однак лише у разі, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.
Процедура усиновлення дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає в Україні, іноземцями та громадянами України, які проживають за межами України є досить складною та складається з багатьох етапів. Такий довгий шлях до омріяного усиновлення зумовлений тим, що держава повинна пересвідчитися, що іноземні громадяни дійсно готові на усиновлення та дитині буде надана необхідна матеріальна, моральна та соціальна підтримка.
Також хотілось би відзначити, що на сьогодні потребує вдосконалення чинний механізм контролю за дітьми, усиновленими іноземцями, який є навіть не просто малодієвим, а «символічним». Українські дипломати повідомляють, що іноземні усиновителі не часто ставлять дитину на консульський обік, не надають звіти посольству України. Фіксуються навіть факти переусиновлення українських дітей, що заборонено міжнародними нормами.», - розповів Сергій Чванкін.
Неллі Голубєва виступила з докладом на тему: «Порядок укладення договорів в електронній формі за законодавством України».
«В Україні обсяги електронної комерції постійно зростають (за винятком останніх двох років), і мова йде не тільки про збільшення продажу товарів за допомогою мережі Інтернет, але й про поступову дематеріалізацію обороту. Мається на увазі поява великої кількості послуг, які надаються та споживаються в самій мережі Інтернет: реєстрація домену, продаж хостингу, провайдерські послуги та ін.
За влучним висловом Білла Гейтса, в майбутньому на ринку залишаться два види компаній: «ті, хто в Інтернеті, і ті, хто вийшов з бізнесу».
Ринок електронної комерції (e-commerce) в Україні фактично сформований давно, але не маючи спеціального правового регулювання, електронні правочини вчинялись, як правило, на основі публічної оферти, до якої приєднується інша сторона договору, частіше, конклюдентними діями. Наприклад, продаж товарів, надання послуг за допомогою мережі Інтернет відбувається і сьогодні саме так.
З прийняттям Закону України вiд 3.09.2015 року «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні врегульовані особливості укладення договорів в електронній формі (окремі питання були врегульовані також Законами України вiд 22.05.2003 р. “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронний цифровий підпис”.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено поняття електронної торгівлі, електронного договору, електронного правочину. Саме порядок вчинення електронних правочинів, їх чинність та наслідки – основна мета правового регулювання у цій сфері, оскільки на практиці часто виникає питання при укладенні правочину в електронній формі чи договір був належним чином підписаний сторонами.», - повідомила присутнім Неллі Голубєва.