Верховний Суд пропонує до вашої уваги зведений огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж серпня – грудня 2022 року – https://bit.ly/3YcZ6l4.

Значний за своїм обсягом огляд містить опис 37 рішень, у яких ЄСПЛ сформулював позиції щодо: зобов’язань держави при проведенні клінічних випробувань лікарських засобів; усунення від представництва у справі як заходу забезпечення провадження, що застосовується до адвокатів у разі порушення ними норм і правил здійснення правосуддя; звільнення з посади судді як заходу дисциплінарного стягнення через ухвалення стверджувано необґрунтованого судового рішення; заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке є скоротним в Угорщині, на таке, що не є скоротним в Україні, унаслідок переведення заявника для відбування покарання в Україні; з’ясування обставин помилкового лікарського діагнозу та його наслідків для особи тощо.

Особливої уваги заслуговують рішення, ухвалені Великою Палатою ЄСПЛ.

У справі SANCHEZ-SANCHEZ v. the United Kingdom, яка стосувалася екстрадиції заявника до Сполучених Штатів Америки та стверджуваного ймовірного призначення йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі, Велика Палата ЄСПЛ зазначила, що тягар доведення ризику призначення покарання саме у вигляді довічного позбавлення волі без можливості умовно-дострокового звільнення і без належного розгляду всіх відповідних пом’якшувальних й обтяжувальних обставин покладається на заявника.

ЄСПЛ наголосив, що заборона жорстокого поводження за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є абсолютною, зокрема і в контексті екстрадиції. Однак у цій справі Велика Палата ЄСПЛ вирішила, що заявник не довів того, що його екстрадиція до США піддасть його реальному ризику поводження, що досягне порогу суворості за статтею 3 Конвенції, а тому його екстрадиція не буде порушувати Конвенцію.

Велика Палата ЄСПЛ розглянула подібні обставини щодо відповідності Конвенції і в рішенні MCCALLUM v. Italy.

Свою попередню позицію стосовно порушення статті 14 Конвенції, взятої разом зі статтею 8 Конвенції, ЄСПЛ підтвердив у справі BEELER v. Switzerland, що стосувалася різного поводження із жінками та чоловіками з дітьми, які втратили другого з подружжя, в контексті призначення відповідних соціальних виплат. Велика Палата ЄСПЛ дійшла висновку, що Уряд не продемонстрував наявності вагомих або «особливо вагомих і переконливих причин», які б виправдовували різницю в поводженні за ознакою статі, та наголосила, що посилання на традиції, загальні припущення або керівні соціальні установки в конкретній країні вже не є достатнім виправданням різниці у ставленні за ознакою статі на користь чи то жінок, чи то чоловіків.

В огляді також відображено низку інших рішень ЄСПЛ щодо наявності / відсутності порушення і за іншими статтями Конвенції та протоколами до неї.

Окремо слід акцентувати на висновку ЄСПЛ про відсутність порушення статті 9 Конвенції, взятої в поєднанні зі статтею 11 Конвенції, у справі ILYIN AND OTHERS v. Ukraine. ЄСПЛ визнав виправданою відмову органів влади зареєструвати релігійну організацію через те, що її назва вводила в оману вірян і широку громадськість, та, як наслідок, обмеження права на вільний вибір назви.

Нагадуємо, що зі всіма оглядами практики ЄСПЛ, підготованими Верховним Судом, ви можете ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/3WQL7QU.