Головний зміст

Asociaciya suddiv 4Громадська організація «Асоціація слідчих суддів України» звернулась до Верховного Суду України з пропозицією розглянути на Пленумі Верховного Суду України питання звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності (конституційності) Конституції України ст. 375 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність судді за постановлення завідомо неправосудного судового рішення.

 

 

 

Ініціатива декриміналізації злочину, передбаченого ст.375 КК України обґрунтовується наступним:

1. Чинна редакція вказаної статті при уявній її простоті сприяє різночитанню і різноманітному тлумаченню.

2. Різноманітне тлумачення статті про кримінальну відповідальність безпосередньо призводить до неправильного, помилкового її застосування, і, навіть, до зловживання з боку працівників правоохоронних органів.

3. Жоден нормативний акт України не містить поняття, як «неправосудне» судове рішення, відсутні критерії, параметри або умови, за якими судове рішення можна безумовно визнати «неправосудним». Є окремі спроби вчених-правознавців дати тлумачення цього поняття, про що йдеться, передусім, в коментованому КК України. Разом з тим, законодавчо ті параметри або критерії не визначені.

4.  Невизначеність поняття «неправосудне» призводить до тлумачення слідчими і прокурорами диспозиції ст.375 КК України на власний розсуд і вони самі видумують критерії неправосудного судового рішення. Сьогодення свідчить про те, що скасоване або змінене судове рішення судами вищих інстанцій визнається працівниками правоохоронних органів неправосудним. Прикладів внесення щодо суддів відомостей в ЄРДР за ст.375 КК України чимало, і вони Вам відомі.

5.  Гарантована ст.126 Конституції України недоторканність і незалежність суддів полягає, крім іншого, в тому, що суддю не можна притягати до відповідальності за винесене ним судове рішення, зухвало попирається окремими працівниками правоохоронних органів.

6. Чинна редакція обговорюваної статті є інструментом замаху на незалежність і недоторканність суддів, інструментом залякування суддів та розправи над ними, є засобом тримання суддів на «короткому повідку», щоб зробити їх слухняними і ручними.

7. Через викладені вище доводи судді, особливо в останні два роки, стали боятися, працюють з оглядкою, відтягують постановлення остаточного рішення у справі, роблять усе можливе, щоб позбутися резонансних справ, перестраховуються, приймають рішення, які не оскаржуються за національним законодавством (особливо судді апеляційних інстанцій) і таке інше. Судді втратили ініціативу і рішучість, ділову корпоративність, кожний сам за себе, що аж ніяк не відповідає конституційному принципу незалежної судової влади держави.

8.  Згідно ст.126 Конституції України суддю можна притягнути до відповідальності за постановлення завідомо неправосудного судового рішення, якщо суддею вчинений злочин або дисциплінарний проступок. І ця норма далека від досконалості, бо також виявляє різночитання і різноманітне тлумачення:

•       незрозуміло, про який саме злочин йдеться;

•       злочин взагалі будь-якого виду Особливої частини КК України, чи безпосередньо передбаченого ст.375?

•      Якщо суддю притягнули до дисциплінарної відповідальності за помилки, недоліки в конкретній справі, то що, можна притягати суддю і до кримінальної відповідальності? Навіть, коли судове рішення набрало законної сили?

•       Конструкція норми також недосконала, бо уявляється, що спочатку повинен бути обвинувальний вирок суду, тим паче з огляду на ст.62 Конституції України, а потім притягання судді до відповідальності за постановлення ним завідомо неправосудного судового рішення.

•      Вбачається одночасно відповідна колізія норм і прогалини законодавства.