Правова позиція ВСУ стосовно спільної сумісної власності подружжя
У разі придбання майна хоча і в період шлюбу, але на особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, на особисті кошти якого воно придбане.
До такого висновку дійшов Верховний Суд України, висловивши свою правову позицію у постанові № 6-1568цс16 від 7 грудня.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя засобами або працею в придбанні майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України і визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт придбання майна під час шлюбу, але і той факт, що джерелом його отримання були загальні спільні кошти або спільна робота подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається наступними факторами:
1) час придбання майна;
2) кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання).
Норма статті 60 СК України вважається застосованої правильно, якщо придбання майна відповідає цим факторам.
Таким чином, у разі придбання майна хоча і в період шлюбу, але на особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, на особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такого майна статусу спільної сумісної власності подружжя.
Повний текст постанови за посиланням.