Головний зміст

 
106931З цією метою у ВРУ зареєстрували проекту Закону України "Про внесення змін до статті 36 Кримінального кодексу України щодо визначення необхідної оборони" № 5509 від 27 грудня 2016 року.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Відповідно до статті 36 Кримінального кодексу України кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
Цією статтею також передбачено, що необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
 
Крім того, статтями 118 та 124 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність у випадку перевищення меж необхідної оборони.
 
У той же час органи, що проводять досудове розслідування, зазвичай трактують положення статті 36 Кримінального кодексу України проти особи, яка вчинила відповідні дії у стані необхідної оборони. 
 
Таким чином, зазначений суб'єктивний чинник у трактуванні положень статті 36 Кримінального кодексу України призводить до того, що особа фактично позбавлена можливостей реалізувати своє право на необхідну оборону, оскільки може бути притягнена до кримінальної відповідальності за перевищення її меж.
 
У зв'язку з цим народний депутат Ігор Лапін  пропонує вдосконалити положення статті 36 Кримінального кодексу України задля забезпечення реалізації права кожної особи на необхідну оборону.
 
Перш за все, у проекті чітко визначаються випадки, коли особа, що вчинила дії у стані необхідної оборони, за жодних умов не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, а саме у разі:
 
захисту від нападу іншої озброєної особи або від нападу групи осіб;
відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення такої особи або житло чи інше приміщення членів її сім’ї;
відбиття нападу на нерухоме майно такої особи або нерухоме майно членів її сім’ї.
 
І лише у разі вчинення особою інших дій з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, можуть застосовуватися положення про перевищення меж необхідної оборони.