У 2012 році Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, проте, досі не прийнято закон, що мав би привести українське законодавство у відповідність до вимог зазначеної Конвенції. Про це сьогодні йшлося у засідання круглого столу на тему: «Захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації».
У листопаді цього року Верховною Радою України прийнято за основу два важливих законопроекти:
- про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації (реєстр. № 2016);
- про запобігання та протидію домашньому насильству (реєстр. №5294).
Працівники поліції відзначають, що такі кримінальні правопорушення важко виявляти й розслідувати, оскільки рідні та близькі дітей не хочуть заявляти у правоохоронні органи, побоюючись слідчої й судової тяганини. Адже у випадку відкриття кримінального провадження, здійснення досудового слідства та передачі матеріалів до суду на практиці дитина має дати свідчення щонайменше тричі, оскільки обов’язковими є допит слідчим потерпілої особи для встановлення обставин скоєння злочину і висунення обвинувачення винній особі, опитування під час психолого-психіатричної експертизи у випадках розбещення або опитування під час судово-медичної експертизи та свідчення в суді. Разом з тим, як свідчать результати дослідження, здебільшого кількість опитувань значно більша, і бували випадки, коли дітей опитували понад 100 разів.
В ході опитувань з’ясувалося, що більшість спеціалістів (слідчих, суддів тощо) не підготовлені для допиту дітей, що постраждали від сексуального насильства.
Місцем допитів найчастіше є кабінет слідчого. Показання дитини в більшості випадків фіксуються у протоколі. У дуже рідкісних випадках допит проводиться у спеціальному приміщенні, так званій «зеленій кімнаті».
Під час заходу дійшли висновку, що в Україні є необхідне підґрунтя для запровадження нової практики опитування дітей, постраждалих від сексуального насильства. Досвід використання методики «Зелена кімната», залучення до проведення опитування психологів, проведення допитів постраждалих у судах з використанням режиму відеоконференції та облаштування в судах спеціальних кімнат – усе це при правильному нормативно-правовому обґрунтуванні дасть можливість створити належні алгоритми дій всіх учасників кримінального процесу в справах про злочини, пов’язані із сексуальним насильством щодо дітей.
З метою зменшення психічного травмуваннядітей під час досудового слідства та судового розгляду учасники засідання вирішили рекмендувати:
- змінити назву процесуальної дії з «допит» на «інтерв’ю»; після винесення постанови про визнання дитини потерпілою приєднувати матеріали інтерв’ю без додаткового допиту;
- проводити інтерв’ю з дитиною відразу після повідомлення фактів, що свідчать про вчинення сексуального насильства, компетентними органами;
- проводити інтерв’ю виключно у спеціально обладнаному або пристосованому для цих цілей приміщенні;
- забезпечити можливістьсупроводу дитини її законним представником або, де це доцільно, дорослим, якого вона сама вибирає, якщо стосовно цієї особи не буде винесено мотивованого рішення;
- забезпечити проведення всіх інтерв’ю дитини (якщо виникне необхідність у додаткових діях або будуть встановлені нові факти сексуального насильства)однією й тією самою спеціально підготовленою для цих цілей особою (слідчим, психологом, суддею-слідчим);
- нормативно закріпити процедуру інтерв’ю дитини, постраждалої від сексуального насильства, під час досудового слідства та при розгляді справи у суді, максимально наблизивши її до європейських стандартів у сфері захисту прав дітей.
Такі зміни передбачають: застосування особливого порядку провадження у кримінальних справах щодо неповнолітніх свідків і потерпілих до досягнення ними 18-річного віку; встановлення норми щодо використання відеозапису первинного інтерв’ю дитини, постраждалої від сексуального насильства, а також дитини-свідка, замість подальших їїдопитів та можливість долучати до судової справи матеріали кримінального провадження без безпосередньої участі дитини у суді.