Верховний Суд України в постанові від 13 вересня 2017 року по справі №6-1489цс17 висловив свою правову позицію щодо порядку стягнення додаткових коштів на утримання дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається в вищезазначеній статті.

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про розмір коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, якою мірою кожен з батьків зобов'язаний брати участь в цих витратах враховуючи матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси і обставини, що мають істотне значення.

У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

З огляду на зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, одержуваних одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках мова йде про фактично понесені або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.